ФІРМА́НИТИ, ню, ниш, недок., діал.
1. Правити кіньми. — Нема кому фірманити, — борониться дід. — Пожене невістка, — підсміхається чорнявий панич (Черемш., Тв., 1960, 234).
2. Служити фірманом, візником.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 601.