ХАЗЯЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хазяйнува́ти. — Ну так ото, кажу, як відрізав собі князь земельки,— почав хазяйнувати. А тоді яке хазяйнування було? Насамперед заселити (Хотк., І, 1966, 97); Колгосп той до хазяйнування в ньому Хапунця був одним з передових не тільки в районі, а й в області (Вишня, І, 1956, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 9.