ХАЛТУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк. Працівник, що робить речі за принципом «стук-грюк, аби з рук»,— це халтурник, людина без почуття власної гордості, любові до своєї професії (Ком. Укр., 8, 1966, 6); Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії якийсь халтурник з обласного центру, з упертістю маніяка просуває своє ерзац-мистецтво в маси… (Гончар, Тронка, 1963, 126); — Я думаю, що не хвилюються лише байдужі люди і, знаєте, халтурники та нездари (Донч., V, 1957, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 14.