ХАЛЯ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халя́ва 1. Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (Вас., II, 1959, 380); // Верхня трубчаста частина черевиків. А як би було добре, коли б оце мала [Настуся] в що вдягтися краще, хоч би і в черевики з довгими халявками (Збан., Сеспель, 1961, 369).
&́9671; Присма́лювати халя́вки див. присма́лювати; Смали́ти халя́вки див. смали́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 15.