ХАЛІФА́Т, у, ч.
1. Система державного ладу з теократичною владою у феодальних мусульманських країнах.
2. Феодальна держава на чолі з халіфом, що утворилася внаслідок арабських завоювань. Розпад Арабського халіфату, що почався в кінці IX ст., спричинився до відновлення в Грузії і Вірменії влади місцевих можновладних фамілій (Іст. СРСР, І, 1956, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 14.