ХАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. хамі́т, а, ч.; хамі́тка, и, ж.). Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. — Він негр? — Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 16.