ХАПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. за кого — що. Братися рукою (руками), чіплятися за кого-, що-небудь. Почалося знайомлення. Попадя, як ясочка, бігала від одного до другого, хапалася за руки, міцно здавлюючи їх, трусила; з жінками цілувалася (Мирний, III, 1954, 192); Дівчата хапались за нависле листя, рвали й кидали його на хлопців (Н.-Лев., II, 1956, 31); Ноги не слухалися старого, і він ішов, хапаючись за стовбури молоденьких осик (Тют., Вир, 1964, 439); Хапаючись за мокрі кущі, він почав спускатися в яр (Донч., VI, 1957, 83); // Спішно брати, діставати, виймати що-небудь для якоїсь дії. Така з неї добра і покірна жінка, а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається (Стор., І, 1957, 56); // Захоплювати кігтями, зубами (про тварину). Добрий собака, аж за кочергу хапається (Номис, 1864, № 2885); Хлопець скочив, сів на коня й — далі. Їде, їде лісом. Надибав на пса, який жалісно скавучав і зубами хапався за лапку (Три золоті сл., 1968, 152); // перен. Зачіпати, чіпляти галузками, сучками, колючками і т. ін. (про рослину). Колючий глід хапався за одежу, немов спинити хотів її [Олесю], застерегти від небезпеки (Шиян, Переможці, 1950, 188); // Доторкатися рукою (руками) до чого-небудь, щоб дізнатися про щось, упевнитися в чомусь; мацати. Дружина час од часу міцно стискувала мою руку, а Михайло, забуваючи наказ фурмана не палити, ..хапався рукою за кишеню, де лежала цигарничка (Досв., Вибр., 1959, 57); // Відчуваючи біль, швидко торкатися рукою (руками) грудей або інших частин тіла. — Вмираю… Вмираю!..— звивався він, хапаючись за груди, і, помітивши над собою Яреська, раптом викрикнув з силою: — Бери коня! Рятуйсь! (Гончар, II, 1959, 327); [Люцілла:] Календар! Ой, дайте календар!.. (Болісно кривиться і хапається за серце) (Л. Укр., III, 1952, 306); [Храпко:] Ох! Як же мені розписатися, коли я не зможу звестися. (Пробує встати і хапається то за голову, то за боки) (Мирний, V, 1955, 202).
&́9671; [Аж] хапа́тися за бо́ки (за живі́т, за животи́) — дуже сміятися. Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно і навіть подекуди патетично, від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху в усій компанії. Стефко аж за боки хапався (Фр., VI, 1951, 142); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим.. Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (Тулуб, В степу.., 1964, 180); Хапа́тися за го́лову див. голова́; Хапа́тися за (до) па́ска див. па́сок; Хапа́тися за меч (за ша́блю, за збро́ю і т. ін.): а) поспішно, квапливо братися за зброю. Іванко хапався за меч, розповідаючи про бойові пригоди (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 121); — Щирий товариш йому правду говорить, а він як той черкес, що за кинджал хапається (Тют., Вир, 1964, 9); Панас стояв кремезний, мов дуб, і реготав. Сашко витирав з обличчя братову кров і хапався за зброю (Ю. Янов., II, 1958, 175); б) виступати із зброєю в руках, починати збройну боротьбу. — Наріканням та молитвами нічого не вдієш, пане воєводо! Хапайся за шаблю та обороняйся! Он де наша сила! (Н.-Лев., VII, 1966, 177); Хапа́тися за по́ли (за плащ, за стреме́на́ і т. ін.) — те саме, що Хапа́ти за по́ли (за плащ, за стреме́на́ і т. ін.) (див. хапа́ти1). — Козак іде, земля гуде, Кінь з поводу зривається, Чорнявая коханая По милому вбивається, Біленькими рученьками За стремено хапається (Щог., Поезії, 1958, 57); Радісні, галасливі, як пташенята, діти юрмилися довкола коня, навперебій хапалися за стремена, просили батьків, щоб посадили в сідло (Гончар, III, 1959, 457); Хапа́тися за соломи́ну (за соломи́нку) див. соломи́на, соломи́нка; Хапа́тися за ша́пку (за капелю́х і т. ін.) — поспішно брати одяг, щоб якнайшвидше піти. Я став сам не свій. Я те тільки й робив, що хапався за шапку, гасив світло, біг на вулицю (Л. Янов., І, 1959, 439).
2. за що, до чого, куди і без додатка, також з інфін., перен. Жадібно, із задоволенням братися за виконання чого-небудь, починати робити щось; поспішати, квапитися. Гнат метнувся помагати їй; він так хапався до всього, що мало не побив образів (Коцюб., І, 1955, 53); Почала Оленка й справді привчатися жити дома. Уперед матері до роботи хапається (Тесл., Вибр., 1950, 117); [Степан:] Присядь, парубче, та побалакай з нами. Чи, може, куди хапаєшся? (Кроп., II, 1958, 48); Єремія хапався вибиратись з дому, неначе його хтось виганяв з його власного двору (Н.-Лев., VII, 1966, 158); Хлопці жнуть жито. Так жнуть, так пильнують, хапаються один наперед одного, аж піт їм очі заливає (Вас., II, 1959, 165); Людей [у сільбуді] уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав, а за завісою молодь у гримі, хапаються, метушаться (Головко, II, 1957, 163).
&́9671; Не хапа́ючись, у знач. присл. — не поспішаючи; повільно, спокійно. Маріуца, не хапаючись, зав’язала хустку і стала перед Раду, проста, висока, витягнена, як струна, з спокійним, але грізним обличчям (Коцюб., І, 1955, 374); Настуся вчилась дома поволі, не хапаючись, вчилась, як мокре горить (Н.-Лев., IV, 1956, 227); Мова зайшла про готель. Старшина, не хапаючись, виклав свій план (Гончар, III, 1959, 250); Хапа́тися до кни́жки (до книжо́к) — виявляти інтерес, нахил до читання. [Олекса:] Молодіж потроха [потроху] хапається до книжки, до науки, хоче просвітитися (Фр., IX, 1952, 40); Мавши хіть до шаблі, до війни, Не конче до книжок хапалися вони (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 46); Хапа́тися за все (за вся́ку можли́вість і т. ін.) — використовувати все, що можна, для досягнення чого-небудь. — Занадто ви наполеглива людина.— Не розумію.— Обома руками хапаєтесь за всяку можливість, щоб таки залишитися і надалі поміщиком. Тобто і надалі експлуатувати народ (Головко, А. Гармаш, 1971, 380); Хапа́тися за життя́ — виявляти велике бажання жити, намагатися, прагнути вижити, будь-що зберегти своє життя. Він уже хапався за життя не так очима, як пересушеними вухами.., прикладаючи до них довгі і жовті, мов свічі, пальці (Стельмах, І, 1962, 329); Хапа́тися за пра́цю — виявляти велике бажання працювати, охоче приступати до роботи. Зоря! Забилось серце полохливе… Де та журба? Куди подівся ляк? Щоб збудувати всім життя щасливе, Хапається за спільну працю всяк (Граб., І, 1959, 562).
3. Пас. до хапа́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 21.