ХАРАКТЕ́РНО. Присл. до характе́рний. Чутливий Левко навіть сльозу змахнув з очей. Потім характерно розвів руками перед старшинами, і, напівобернувшись до Шаули, заговорив (Ле, Наливайко, 1957, 337); // у знач. присудк. сл., із спол. що. Важливо, показово, цікаво. Характерно те, що високі і сталі врожаї вирощують тепер не окремі господарства й райони, а цілі області (Рад. Укр., 6.I 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 25.