ХАРАПУ́ДЛИВО, розм. Присл. до харапу́дливий. Тікаючи, загубив [Гаркуша] шапку, і кобила харапудливо тепер косилася на старого, чи не впізнаючи його без шапки, чи просто дивуючись (Гончар, Таврія.., 1957, 503).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 26.