ХАРЦИ́ЗА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: — Ні, вже нічого з харцизою не вдію! (Мирний, II, 1954, 114); *У порівн. Розказує кожному з плачем Мотря: — ..Свитку пропив [Чіпка], одежу всю, в одній сорочці, як харциза (Мирний, І, 1949, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 27.