ХВАЛЬКОВИ́ТО. Присл. до хвалькови́тий. Мудриголови-мінометники притягли собі звідкись невеликий пожарний насос і викачували воду механічним способом, хвальковито демонструючи перед сусідами досягнення людської цивілізації (Гончар, III, 1959, 194); Божко хвальковито розповідав нам, що за два роки об’їздив буквально всі закутки республіки (Мас., Роман.., 1970, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 34.