ХВИЛЕ́ВИЙ, а, е, заст. Хвилинний. На площі залягла хвилева тиша (Фр., VI, 1951, 343); Цей хвилевий антракт у роботі був таким природним, таким конечним, що я мимохіть звернув увагу на робітника, який ні разу не покористувався ним (Коцюб., І, 1955, 296); Я не знала роду-племені своєї знайомої, ледве знала імення — се була літня хвилева знайомість (Л. Укр., III, 1952, 598).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 36.