ХВОРОБЛИ́ВО. Присл. до хворобли́вий. З намету вийшов високий, хворобливо-блідий юнак у білому одязі, гостроносий, білобровий, з стиснутими губами й тонкими ногами (Шиян, Баланда, 1957, 130); Міла була червона. Великі її очі хворобливо блищали (Панч, На калин. мості, 1965, 133); Він зареготав якимсь хворобливо скрипучим сміхом (Досв., Вибр., 1959, 74); Лодиженко не нагадував ніколи про можливі концесії, знаючи, як хворобливо реагує на це Саїд Алі (Ле, Міжгір’я, 1953, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 47.