ХИЛЬЦЕ́М, присл., розм. Схилившись, зігнувшись. Старшенькі хлопці залізли в бузину.. та наслухали, чи хто не надходить. Коли упевнилися, що нема нікого близько них, підходили далі хильцем до кухні (Март., Тв., 1954, 148); Князь Володимир ще трохи постояв остовпіло, потім важко повернувся й хильцем посунув з палати (Загреб., Диво, 1968, 214).
Пи́ти (випива́ти, ви́пити) хильце́м — пити, перехиляючи посудину з рідиною. Він одіткнув тикву, налив повний кухоль і став пити хильцем (Мик., II, 1957, 277); Захитався [Микола], але пересилив слабість, вдавано бадьорим кроком підійшов до відра й хильцем випив кухлик води (Галан, І, 1960, 476).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 57.