ХИМЕ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до химе́рний. Михайло Михайлович просто вражений різноманітністю й химерністю барв виловленої риби (Сміл., Крила, 1954, 133); — А сюжету все ж таки нема.. Це життєві явища, події, казуси, анекдоти, людська химерність — усе що завгодно, підмічене більш-менш гострим оком (Донч., VI, 1957, 621); За вікном експреса пролітали сліпучо-білі березові гаї. Пролітали казкою, химерністю фантазій, і дівчина щось говорила співучо про ті берези (Гончар, Тронка, 1963, 291); Андрій починав розуміти химерність своїх планів, але бажання якнайскоріше дістатися до Мархалівки залишалось однаково привабливим (Панч, Мир.., 1937, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 59.