ХИ́НДЯ, і, ж., діал. Пропасниця. Хай тебе хиндя попотрясе! (Номис, 1864, № 3728).
&́9671; Хи́ндя його́ зна́є — хто його знає. — По дворах ганяє [Панько] — все колгоспне назад стягує. Для німців усе старається…— То, може, він про людське око, мамо? — А хиндя його знає (Збан., Єдина, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 59.