ХИРЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що хи́рний. Малесенький англичанин [англієць] живе з слугою, недоросток собі, слабий, хиренний, не може ходити, возять його у возику, як погода, гуляти (Вовчок, І, 1955, 377); Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві… Вередує, Як той панич… І де взялось? Таке хиренне? Все село Проклятого не нагодує (Шевч., II, 1963, 101); *Образно. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить (Шевч., II, 1963, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 59.