ХИ́ТРИЙ, а, е.
1. Який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами: підступний, лукавий. Хоч дурний, та хитрий (Номис, 1864, № 2979); [Василь:] А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Кроп., II, 1958, 116); На людську думку, Яків не був дуже мудрий, тільки був він хитрий (Григ., Вибр., 1959, 134); — В такому ділі кожний своєї вигоди мусить шукати. А як же інакше? І Тимофій недарма помінявся зі мною. Він таки хитрий: знає, що панська земля тепер виробилася, гіршою стала, аніж Денисенкова (Стельмах, II, 1962, 23); // у знач. ім. хи́трий, рого, ч. Той, хто для досягнення чого-небудь може діяти непрямими, обманними шляхами. Два хитрих мудрого не переважать (Укр.. присл.., 1963, 321); Тепер тільки розумний та хитрий здолає жити, а дурні мусять геть до крихти вигинути… (Коцюб., І, 1955, 112); // Який завжди знайде вихід, викрутиться з скрутного становища. Вибрешеться [Володко], відопреться в живі очі, вискочить із видимої загибелі. А хитрий: із-під стоячого підошву випоре! (Март., Тв., 1954, 212); — Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. (Коцюб., І, 1955, 103); // Який виражає хитрість або свідчить про неї. [Цілюрик Шміт (ввіходить в хату. Се кругленький чоловічок, жвавий, мов живе срібло, обличчя в нього червоне та хитре):] Добридень, люди! (Л. Укр., IV, 1954, 249); Погляд її став неначе трохи хитрий, але в ньому світився розум (Н.-Лев., VI, 1966, 324); Чоловік був лисий, з маленькими хитрими очима (Дмит., Розлука, 1957, 169); В очах його замерехтіла хитра усмішка (Шовк., Інженери, 1948, 377); // Замаскований, прихований. Йде по сліду хитрім, петлюватім [петлястім] У вушанці простій чоловік (Бичко, Вогнище, 1959, 83); Загін уже виїжджає на шлях, а думки Софрона, мов нетля, товчуться в голові і ніяк не можуть знайти тієї хитрої доріжки, на яку б він міг повернути від бандитів (Стельмах, II, 1962, 196); Близькість ріки відчувалась особливо виразно.. тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки (Тют., Вир, 1964, 230); // Який дістається, добувається нечесним шляхом. Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші, продавали чортові душу, він понадіявся на своє здоров’я, на свої руки і горду вдачу (Стельмах, II, 1962, 110); — Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш по задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 207); // Який грунтується на неправді, несправедливості. — А в межову палату не скаржились? — Та що з того? Хитрий закон був для мужика: на оскарження давався тільки місяць (Стельмах, І, 1962, 273).
&́9671; Хи́трий, як лиси́ця (лис) — дуже хитрий. [Микола:] То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця (Котл., II, 1953, 29); — А цей — хитрий, як лис,— розмірковував Денис, тягаючи сюди-туди пилкою (Тют., Вир, 1964, 243).
2. Який відзначається розумом, кмітливістю; розумний, мудрий. — Чортового батька покуре! — одказав гордо Пищимуха.— Він дума, що як він становий, то й хитрий; а я вам признаюся, що бувший волосний писар — хитріший від його! (Мирний, IV, 1955, 384); Коли ми хочем подолать Природу, матір хитру, — Повинні сміливо літать Не за, а проти вітру (Рильський, II, 1960, 308); Хитрий Жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук — І згинув жук (Стельмах, V, 1963, 353); // Який потребує особливого розуму, проникливості, кмітливості. Білобокая Сорока.. Дуже загадочку хитру На хвості нам принесла (Гл., Вибр., 1951, 229); — З батальйонів повідомили, що німці застосовують хитру тактику,— сказав він пересилюючи гуркіт канонади (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 209); Забачивши, що молодиці купою стали йому на дорозі й чекають, о. Василь хитрим способом хотів обминути газдинь, але вони посунули за ним (Хотк., II, 1966, 14); Всі глянули на Данюшу. А він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком і почав розгортати свій хитрий план (Головко, II, 1957, 69); // на що. Здатний на що-небудь. — А не діждуть насміятися з моєї дитини. Завжди вони були такі хитрі на витівки! — скипіла мати (Стельмах, І, 1962, 61).
3. розм. Зроблений, виконаний вигадливо, майстерно. При спорудженні двору будівельники не забули навіть про такий хитрий витвір, як співуча брама, що своїм скрипом мала попереджати хазяїна про некликаного гостя (Літ. Укр., 25.VI 1971, 2); Часто механік Кубелічек звертався до хлопців: — Це штука імпортна,— показував він якусь трубку чи хитру скобку,— але ми її зробимо (Трубл., І, 1955, 135); // Який має складну будову, з вигадкою, секретом. — Ось дивіться, який хитрий механічний прилад для варення какао. Як би ви думали, скільки він коштує? (Хотк., І, 1966, 50); Почувши, що Кулик похваляється зробити якусь хитру зброю проти нас, Ілько заявив: — Вони можуть зробити цю зброю, у них там ціла майстерня (Чаб., Катюша, 1960, 27); // Який відзначається складністю; заплутаний, витіюватий. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово (Шевч., І, 1963, 63); Тиха така вона, нехитра ся мелодія.. Просто скомбіновані акорди, без хитрих модуляцій, а тим часом, скільки почуття, скільки душі в ній, в сій простій, простенькій пісні!.. (Хотк., І, 1966, 53); — Може, каплуна зробити? — Каплуна, кажеш? Зроби, жінко. Дуже це хитра страва,— сміється Мирон (Стельмах, І, 1962, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 64.