ХИХОТА́ТИСЯ, очу́ся, оч́ешся, недок., діал. Хихотати. То цариця хихоталась (Фр., XII, 1953, 10); Говорила [Зоня] до своїх уявних слухачів і тому зовсім не звертала уваги на те, що дядьки виходили і входили до залу, що попхекували діти, хихотались парубки з дівчатами… (Вільде, III, 1968, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 68.