ХЛЮПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся і ХЛЮПОТІ́ТИСЯ, очу́ся, оти́шся, недок. Підсил. до хлю́патися. Неподалік хлюпочуться сріблясті озера (Цюпа, Назустріч.., 1958, 99); Плюскотіли весла, тихо хлюпотілись хвилі об баркас (Збан., Сеспель, 1961, 418); Курбала довго вовтузився на кухні, хекаючи, скидав одіж.., потім хлюпотівся у тазі з водою, пирскаючи ротом (Досв., Вибр., 1959, 314); І хлюпочуться качата Між похилим зіллям річки (Шпак, Вибр., 1952, 107); Куці, товсті пальці Курочки не дуже впевнено держать чарку в руці, бо горілка в ній хлюпочеться і ллється через вінця (Вільде, Сестри.., 1958, 78); *Образно. Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш!..І труд, і піт, і слава наша в тобі, серед цих піль, де хлюпочеться врожайна мрія, де тече голубим безмежжям наше щастя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 90.