ХОА́НИ, а́н, мн. (одн. хоа́на, и, ж.), анат. Парні внутрішні отвори в людини й хребетних тварин, що сполучають носову порожнину з носоглоткою. Верхня частина глотки, або носоглотка, сполучається з носовою порожниною через два отвори, так звані хоани (Худ. чит.., 1955, 24); Зуби [у гребінчастого тритона] на піднебінні розміщені двома поздовжніми рядами, що на всьому протязі йдуть між собою паралельно, зближаючись лише спереду; починаються вони попереду від хоан (Визначник земноводних.., 1955, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 99.