ХО́БОТ, а, ч.
1. Витягнута рухома носова частина морди в слонів та деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання. Найхарактерніший орган у слонів — це великий хобот, який звисає з передньої частини голови (Зоол., 1957, 162); В озері стояв слон і, набираючи хоботом воду, поливав себе, як з душу (Ів., Ліс. казки, 1954, 177); *У порівн. Четверо робітників працювали біля свердлової штанги. Товстий шланг, наче сірий слонячий хобот, звивався над головами (Донч., II, 1956, 70); // Витягнута передня частина (або вирости передньої частини) тіла в деяких безхребетних тварин, що виконує функції хапання здобичі, захисту, прикріплення до чогось і т. ін. Хобот п’явки.
2. техн. Частина механізмів, машин, пристроїв, яка формою або функціями (хапання) нагадує витягнутий ніс тварини. Найчастіше фрезу закріплюють не просто в шпинделі, а насаджують на спеціальний валик — оправку. Один кінець оправки з’єднують із шпинделем, а другий установлюють в підвіску хобота (Фрез. справа.., 1957, 20); У зв’язку з тим, що різальний інструмент кріпиться в оправці, ..у верстаті є хобот (кронштейн), що підтримує оправку (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 14); От ще кілька хвилин, і перша мульда, підхоплена хоботом завалочної машини, поволі увійшла в отвір печі, перевернулась і висипала на розпечений під порцію залізного лому (Собко, Біле полум’я, 1952, 15); Будівельні крани ожили, рухались, повільно водили своїми довжелезними хоботами, ніби винюхували, ніби пильно розшукували щось на землі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 194); // Ствол гармати, кулемета. Гармата стояла, повернута хоботом у бік поля (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 26); Кулеметники нахилили ситі хоботи кулеметів до землі і заніміли в чеканні (Епік, Тв., 1958, 445); // Задня видовжена частина лафета польової гармати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 99.