ХОЛОДО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до холодо́к. Що то́ Дощова хмара висовує з-за гори своє верхів’я чи темний ліс дрімає на сонячній спеці́ Коли-не-коли тягне холодочком (Мирний, IV, 1955, 313); У холодочку, під вербою, Приліг Чабан спочить; Кийок поклав під головою, Собака у ногах лежить (Гл., Вибр., 1951, 89); Душно. Вигін. Біля вітряка в холодочку сидять хлопці, дівчата (Тесл., Вибр., 1950, 117); Спродались, Во храмі помолились богу І веселенькі у дорогу Додому рушили вночі По холодочку (Шевч., II, 1963, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 121.