ХО́РДА, и, ж.
1. мат. Пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні. Діаметр є найбільша хорда кола.
2. анат. Осьовий скелет у вигляді пружного еластичного тяжа, спинна струна (у деяких тварин і людини). Під час розвитку риби з ікринки в’неї не відразу закладається кістковий хребет. Спочатку утворюється хорда у вигляді щільного шнура, а вже потім навколо неї розвиваються хребці (Зоол., 1957, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 125.