ХОРЕОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до хореогра́фія. Значне місце в культурі народів світу займає хореографічне мистецтво. Його виникнення відноситься до найдавніших часів (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 37); Якщо в хороводах зрозуміти зміст танцю допомагає пісня, то в сюжетних танцях зміст розкривається хореографічними засобами виразності і музикою (Укр. нар. танці, 1969, 25);// Пов’язаний з навчанням танцювального мистецтва і з сценічними танцями. Воля розтанула в хореографічному гуртку, що готувався до виступу на вечорі самодіяльності (Ю. Янов.,II,1954, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.