ХО́РТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хорт. Да поїхав, да поїхав муж на лови, На зеленії дуброви [діброви]. — Невісточко, невісточко, пані наша, І хортики його дома (Чуб., V, 1874, 839).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 131.