ХРА́МОВИ́Й, хра́мова́, хра́мове́.
1. Прикм. до храм 1. Кассандра.. іде в храм і засовує за собою завісу на храмовім вході (Л. Укр., II, 1951, 318); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами, і кожен такий витин значився дивовижною храмовою спорудою (Загреб., Диво, 1968, 84).
2. Стос. до храму (у 2 знач.). Храмові гості зацікавилися панотцевою бесідою (Черемш., Тв., 1960, 130); В селі дзвонили до вечірні, богомольні баби світили по хатах лампадки, а на цвинтарі готували величезні казани для храмового меду (Вас., II, 1959, 339).
Хра́мове свя́то; Хра́мови́й день (пра́зник) — те саме, що храм 2. Коли весілля справлялося, піч мала неабиякі турботи, коли храмове свято надходило, знову їй доводилось гріти черінь до червоного (Збан., Сеспель, 1961, 224); Храмовий день апостолів Петра і Павла в Печерських церквах був до того ж і днем народження Петра Конашевича Сагайдачного (Ле, Хмельницький, І, 1957, 269); Дарма, що в батюшки сива борода, він і досі придивляється до молодиць, а в храмові празники везуть його додому, як останнього шевця, бо допивається до риз (Стельмах, II, 1962, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 137.