ХРЕСТО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до хреста (у 1-3 знач.).
&́9671; Хресто́ві похо́ди: а) військово-колонізаторські походи західноєвропейських рицарів на Близький Схід, у Прибалтику, проти слов’янських народів Східної Європи тощо (XI-XIII ст.), організовані католицькою церквою як священна війна проти «невірних» (мусульман), за звільнення Єрусалиму або проти єретиків (учасники походів мали на своєму одязі зображення хреста). Венеціанці з’явилися в Криму незабаром після четвертого хрестового походу (1202-1204 рр.), який закінчився розгромом Візантійської імперії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 594); б) антирадянські, контрреволюційні виступи реакційних кіл буржуазії. І, доларові на догоду, Продажних речників уста Звуть до хрестового походу На наші села і міста (Рильський, II, 1960, 317).
2. Розташований хрест-навхрест; перехресний. Для комутації абонентів замість звичайних поворотних використовуються так звані хрестові перемикачі (Наука.., 7, 1962, 39); Реконструкція мотовила дала змогу проводити не паралельне, а хрестове намотування прядива (Рад. Укр., 7.VІІІ 1949, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 141.