ХРИПКУВА́ТО. Присл. до хрипкува́тий. Велетень з мідною сережкою у лівому усі.. хрипкувато, громовим басом, від якого задрижали у вікнах шибки, загукав: — Пийте всі!.. (Кол., На фронті.., 1959, 187); Він відступив крок назад, закинув пасмо змокрілого чуба і почав [пісню]. Виходило трохи хрипкувато, трохи незграбно (Речм., Весн. грози, 1961, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 146.