ХРИСТО́С, Христа́, ч. (з великої літери). Назва міфічної особи Ісуса, культ якого лежить в основі християнської релігії. І зга́дував літа лихії, Погані, давнії літа́, Тойді повісили Христа, Й тепер не втік би син Марії! (Шевч., II, 1963, 40); Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: — Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть вас на півострів, схожий на Сінайський, і то буде кінець всьому, кінець двохтисячному царству Христа… (Гончар, II, 1959, 348); // Про ікону, зображення Ісуса. На чорній шибці вікна висів молодий місяць, а над ліжком — невинний, пухнатий хлопчик— Христос (Коцюб., II, 1955, 358).
&́9671; Жи́ти Христа́ ра́ди, заст.: а) жити милостинею, подаянням; б) жити в кого-небудь з милості; Жи́ти, мов (як, на́че і т. ін.) у Христа́ за па́зухою див. па́зуха; Присяга́тися (присягну́тися) Христо́м див. присяга́тися; Проси́ти (проха́ти) Христа́ ра́ди див. проси́ти, проха́ти; Простяга́ти (простягти́, простягну́ти) ру́ку (ру́ки) Христа́ ра́ди див. рука́; Христа́ ра́ди; Ра́ди [само́го] Христа́, заст.: а) слова, з якими просили милостиню, жебрали.— Далеко, небого? — В саму Москву, Христа ради, Дайте на дорогу! (Шевч., І, 1963, 31); б) вживається при наполегливому проханні у знач. будь ласка. — Ти не знаєш, де Сидір живе?.. —Не знаю!..— одказав Лушня..— Тимофію! та скажи, христа ради… — Що я тобі скажу?.. (Мирний, І, 1949, 347); — Але скажіть мені по правді, ..скажіть, ради самого Христа: були ви щасливі коли-небудь? (Хотк., І, 1966, 55); Христо́м-бо́гом кля́сти́ся — те саме, що Присяга́тися бо́гом (див. присяга́тися). Кирило Кнур.. Христом-богом клявся, що як купались з Остапом укупі, то й хвостика бачив… (Мирний, І, 1949, 138); Христо́м-бо́гом моли́ти, заст.-дуже просити. — Не нагадуй, не нагадуй… Христом-богом молю, не нагадуй мені про те, Чіпко! — молила Галя, ще дужче горнучись до його (Мирний, І, 1949, 363); Христо́с з тобо́ю (з ва́ми, з ним і т. ін.), заст.: а) побажання благополуччя, щастя, спокою; б) виражає згоду, небажання сперечатися з ким-небудь; хай буде так; Христо́с воскре́с (воскре́се)!, заст.— слова, якими супроводжувалося христосування з кимсь або якими вітали кого-небудь на великдень. Христос воскресе! На самий великдень приплила з Гур’єва до нас почта [пошта] і привезла мені письмо твоє і 16 руб. грошей (Шевч., VI, 1957, 133); — А ми й не поцілувались з тобою,— згадує Оля.— Христос воскрес! — і тепла, легка хмаринка спочиває на моїх грудях (Коцюб., II, 1955, 363); Христо́с поможи́!, заст. — те саме, що Бо́же поможи́ (помага́й)! (див. бог). [Голос з найгустіших рядів:] Христос вам поможи! Одважно, браття! (Л. Укр., II, 1951, 525).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 148.