ХРИСТО́СИК, а, ч., розм., ірон. Про незлобиву, безвільну, далеку від життя людину. Крайком пам’яті він зачепив чорного монаха.— А їх же тут сотні таких було. Мабуть, і в цій кімнаті сидів якийсь христосик (Панч, На калин. мості, 1965, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 149.