Слово "хробак" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ХРОБА́К, а́, ч.

1. Личинка комах, яка живе в землі. Крізь поперечний розріз грунтів можна було ясно спостерігати, як росте коріння, народжується із зерна рослина, як хробак підточує рослину і вона жовкне, тане (Кучер, Вогник, 1952, 43); Самі хрущі їдять листя, та найстрашніше хрущові личинки. Скільки їх було викопує на вгороді дівчинка — великих білих хробаків, які під’їдають стебла городніх овочів (Донч., IV, 1957, 102); Буде [Дорошенко] віднині тут, ..де над полями морські чайки.. тільки деколи забіліють, замайорять білокрило, збираючи хробаків та кузьку… (Гончар, Тронка, 1963, 216); *У порівн. Жевріюче бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки, сичало й курилось (Коцюб., I, 1955, 346); // Личинка жука шкіроїда, яка псує шкіру, хутро, точить дерево і т. ін.; шашіль. Миколам від хробаків Порохном узявся. Сам спаситель на вратах Поздовж перепався (Рудан., Вибр., 1949, 112).

2. Те саме, що черв’я́к 1; робак. Сім літ хробак в хріні зимував, а смаку не зазнав (Номис, 1864, № 6464); Наука спостерігає такі явища [анабіозу] в різними нижчими, простішими організмами, наприклад — коловертками, хробаками, деякими комахами (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 176); Кинутий 1900 року в криницю, вугор очищав воду, живлячись хробаками та личинками, і ще й досі продовжує свою корисну працю (Веч. Київ, 12. II 1970, 4).

&́9671; Залива́ти (зали́ти, залля́ти) хробака́ [в се́рці] див. залива́ти.

3. перен., розм. Те саме, що черв’як 2. — Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий може розтоптати (Фр., IV, 1950, 142); [Бережний:] Що це значить..? [Вересай: ] Це значить, що хробаки Ружевські будуть розчавлені (Мик., I, 1957, 396); Був теплий сонячний день, та на якусь мить цей день потемнів у моїх очах, коли я подумав про те, що Катерини нема, а цей хробак повзає по землі (Жур., Звич. турботи, 1960, 130).

4. перен., діал. Маленька дитина. — Що ж? Пропадаю! З сими хробаками Скитаюся поміж людьми, бідую (Фр., IX, 1952, 211).

5. перен., розм. Те саме, що черв’я́к 3. Маруся була горда, і який би шкідливий хробак не точив їй серця, вона жодного разу не видавала себе перед подругами (Добр., Очак. розмир, 1965, 204); Хай прийде [смерть], хай скаже своє останнє слово, і Марія не здригнеться. Жоден хробак вагань не пробив собі пристанище в її душі. не проб’є. Вона те знає, готова до всього, нескорена й несхитна (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 150.