ХРОБА́ЦТВО, а, с., діал. Збірн. до хроба́к 1, 2. Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду.., в ковбликів, що час від часу вилазять зі своїх печер або випливають із глибшого плеса, нипають по дні, шниряючи за водяним хробацтвом (Фр., I, 1955, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 150.