ХРОМАТИЗА́ЦІЯ, ї, ж., муз. Процес зміни діатонічного ладу через підвищення або зниження. Прислухаючись до виконання пісень народними хорами, композитор [М. Лисенко] помічає, що хроматизація нерідко виникає внаслідок зіставлення не лише окремих поспівок або інтонацій, а й цілих ладів, які поєднуються у своєрідному ладовому зміщенні за принципом контрастного зіставлення (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 49); Може бути, що сербські пісні, в яких зустрічаються збільшені секунди й кварти, мали вплив на українські народні мелодії та їх хроматизацію (Муз. праці, 1970, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 151.