ХРУМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., рідко. Те саме, що хру́мати 2. В молочному курному тумані по шляхах курних вихорі [вихори] гасають.. В роті — піски, піски.. І на зубах пісок хрумчить (Головко, І, 1957, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 157.