ХРУСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до хрусті́ти. Холоднуватий пісок всмоктував ноги і злегка хрускотів, наче зашерхла калюжа (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 50); Під шинами автобуса хрускотіла скута приморозком асфальтова дорога (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94); Електрична лампочка освітила чепурно прибрану кімнату. Пахло татарським зіллям, що хрускотіло під ногами (Панч, На калин. мості, 1965, 240); Зілля приємно хрускотіло під ногами і пахло солодким вітром з молодого лугу (Кучер, Пов. і опов., 1949, 70); Михай умощується на своєму королівському кріслі, витягає ноги в зашнурованих до колін крагах, хрускотить пальцями (Чаб., Балкан. весна, 1960, 277).
Хрускоті́ти на зуба́х — те саме, що Хрумті́ти на зуба́х (див. хрумті́ти). Курява, що увесь день хмарою стояла над улицями, густа й їдка, різала очі, налазила в ніс, хрускотіла на зубах (Вас., II, 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 159.