ХРУ́СНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хрусті́ти, хру́скати. Хруснув лід, а я з гринджолами у воду… (Вовчок, VI, 1956, 305); «Де ж би вона сховалася? — бідкається Настя.— Хіба чи не за отим кущем?» — сіла додолу, надкрадається тихесенько, щоб не хруснути (Вас., І, 1959, 221); Данило Багрич прокинувся. Перевернувся з боку на бік. Металева сітка хруснула під ним, немов суглоби живої істоти (Дмит., Обпалені.., 1962, 52); Ампула стрихніну, яку вона тримала в руці, щоб зробити впорскування, випала з її пальців і хруснула на долівці (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 223); Магда зітхнула глибоко й присіла біля неї. Вона стисла колінами руки, аж хруснули (Тудор, Народження, 1941, 97); Хлопчик бачив, як дід хрестив постелю, курінь і ще раз його, потім ліг,— хруснули кістки старого, мов сухі тріски (Мирний, І, 1954, 172); Потяглася [Басова] так, що аж хруснули кісточки (Собко, Справа.., 1959, 84); Він силкувався не хруснути гілкою, не шелеснути листям (Фр., III, 1950, 88); Вона підняла вгору руки і потяглася смачно всім тілом, хруснувши кісточками (Коцюб., II, 1955, 337); Панас, важкий, як брила, хруснувши суглобами, підвівся й пішов з хати (Іщук, Вербівчани, 1961, 225); // безос. Він сів на залізний брус і жадібно дихнув, розправив спину й плечі, аж хруснуло в суглобах (Мик., II, 1957, 99); *Образно. Зійде радісний день,— як звіриний хребець, Хрусне лад у ворожому стані! (Вирган, В розп. літа, 1959, 81); Він чув, як Галка переступила з ноги на ногу.. Раніше він ще думав, що їй буде так важко переступити цей поріг. Хруснув уже затвердлий в душі льодок, черконув гострими закраїнами по серцю (Мушк., День.., 1967, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 159.