ХРУ́ЩИК1, а, ч. Зменш.-пестл. до хрущ. — А то якось квасолю полю, а воно, як курчатко, біжить із садка і хрущика на лопушині несе (Тесл., З книги життя, 1949, 16); Як лиш май настав чудовий, Хрущики, немов у змові, Всі в один збудились день (У. Кравч., Вибр., 1958, 201).
ХРУ́ЩИК2 див. хру́щики.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 160.