ХУНТ, а, ч., розм., заст. Фунт. Купив я булки хунт (Тесл., З книги життя, 1949, 50); Явдоха вилізла з-під комори, як дорогоцінний скарб тримаючи мішок з зерном. «Хунтів десять буде»,— зважила в руці жінка (Донч., III, 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 172.