ХУТОРЯ́НКА, и́, ж. Жін. до хуторя́нин. Він дуже багацько на своєму віку бачив усяких людей і не вміг [міг] вподобать собі хоч і гарних, але трохи простих полтавських хуторянок (Н.-Лев., І, 1956, 442); Йде обніжком волошковим Чіпка.. Хуторянку у полі стріча … (Мас., Сорок.., 1957, 348); Деяким хуторянкам довелося навіть перевезти дітей у сусіднє село до родичів (Ірчан, II, 1958, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 177.