ХУТІРО́К, рідше ХУТОРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до ху́тір. На полі огонь блищить: Між заметами стоїть Хутірок чималий (Бор., Тв., 1957, 64); По той бік.. синіли невеличкі ліски, чорніли хуторки (Мирний, І, 1954, 256).
&́9671; Сиді́ти (сі́сти, жи́ти) хутірко́м (хуторко́м) — те саме, що Сиді́ти ху́тором (див. ху́тір). Виписавсь [панотець] із куреня, сів хуторком… і господарство, і ху-добчину [худібчину] завів (П. Куліш, Вибр., 1969, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 177.