ХІНІ́Н, у, ч., фарм. Алкалоїд кори хінного дерева; білий кристалічний гіркий на смак порошок, що використовується в основному як протималярійний та жарознижуючий засіб. Хінін, наприклад, виділено з кори хінного дерева ще в 1820 році, а його хімічний склад визначили лише через 28 років (Наука.., 3, 1957, 25); Наталя висловила енергійне побажання, щоб мандрівник узяв йоду, бинти, аспірин і хінін (Донч., VI, 1957, 15); Безперервно у мене гуло в вухах, як од хініну (Ю. Янов., І, 1954, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 74.