ЦЕЙТНО́Т, у, ч. Нестача часу на обдумування ходів у шахових або шашкових партіях; // перен. Дуже відчутний брак часу в якійсь справі. — Розв’язав? — кинулась до нього Юля..— Ні, не розв’язав,— хитнув головою Мечик.— Побачив, що даремна праця, і просто подав зошит. Та й Марійці загрожує цейтнот! (Донч., V, 1957, 350); Роботи ще чимало. Пишу похапцем. Всі дні — в цейтноті (Дмит., Обпалені.., 1962, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 194.