ЦЕ́РКОВКА, и, ж. Те саме, що це́рковця. Між темною тінню голих верб біліла боками церковка (Мирний, І, 1949, 311); За левадою голубіє дерев’яна церковка і золотиться хрест на її опуклій бані (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 203.