ЦИРКУМФЛЕ́КС, а, ч., лінгв. Один з видів музичного наголосу на довгому складі (висхідно-спадний у грецькій мові, спадний у балто-слов’янських). Циркумфлекс — один з двох інтонаційних різновидів індоєвропейських і найдавніших слов’янських довгих голосних і дифтонгів, який тепер прийнято позначати знаком (~) над відповідним складом слова (Сл. лінгв. терм., 1957, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 218.