Слово "цить" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЦИТЬ, виг., розм. Уживається як заклик до тиші, мовчання. Катря припинилася.Що він таке співає? — спиталася, вжахнувшися співу того: — що він співає? — Послухаймо,— кажу,— то й почуємо… Ходім ближче.— Цить! Постривай! — шепоче мені (Вовчок, І, 1955, 203); — Цить, пане гетьмане! Буде й того, що ти знатимеш, хто був Сомкові катом,— каже Кирило Тур (П. Куліш, Вибр., 1969, 185); В Заячій балці кроків за сто попереду гострозорий Марко помітив биків, що стояли прип’яті до телеграфного стовпа.Це Денис, він погнав раніше мене,— зашепотів Марко. — Ану, цить… (Тют., Вир, 1964, 9); // Уживається як заборона галасувати, кричати, лаятися і т. ін. — Цить! а то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш,— крикнула Кайдашиха й скочила з місця (Н.-Лев., II, 1956, 290); — Цить! Не верещи! — Коловратський шльопнув його своєю величезною долонею по тім’ю і насунув розплющений капелюшок аж до підборіддя (Смолич, II, 1958, 37); // Уживається для того, щоб умовити людину (перев. дитину) не плакати. — А цить же, Аничко! Та бо не плач!.. (Март., Тв., 1954, 156); — Чого ти сумний такий? — Чоботи порвались,— плачу.Цить, кажуть [учитель], у мене зайві є (Тесл., З книги життя, 1949, 40); Івась хлипав, утираючи кулаком сльози. — Цить, цить! — казав дід (Мирний, I, 1954, 289); Спи, мій маленький, Цить. Зайчик сіренький Спить (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 53); *Образно. Ой не плач, моє серце, ой цить! Нехай плачуть маленькії діти! (Вороний, Вибр., 1959, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 221.