ЦИ́ТЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ци́тькати. В хаті і сінях настала тиша, тільки надворі чулось цитькання і тупіт чобіт. Пан Тугаєвич почав говорити так учено і гарно, що всі спочатку дослухалися тільки до його дзвіночка-голосу (Стельмах, І, 1962, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 222.