ЦО́БКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Вигукувати «цоб», повертаючи волів ліворуч. Десь грюкали двері, хтось когось кликав, хтось цобкав на воли, десь гелготіли гуси (Юхвід, Оля, 1959, 133); — І знову їдуть і нокають, і гекають, і цобкають, ..і тпрукають, і божаться, і хрестяться… (Вишня, І, 1956, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 242.