ЦУКЕ́РНИК, а, ч. Кондитер, що виготовляє (і часто продає) цукерки. Стрінеш цукерника, скажеш: — Вік тобі жить-торгувати!.. (Крим., Вибр., 1965, 289); Все село сходилося на площу, броварі викочували бочки з квасом, цукерники виставляли свої лотки (Чаб., Катюша, 1960, 8); // Робітник цукеркової фабрики.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 246.