ЦЯ́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ця́мкати і звуки, утворювані цією дією. Бовдур.. стис у правій руці хліб, відкусив з нього за один раз спору пайку і мовчки поліз назад у свій кут, де зараз і втонув,— тільки чути було глухе цямкання уст (Фр., І, 1955, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 254.